СЦЕНА 1: Саїр / Дайоран
Контекст:
Саїр заходить у зону, де можуть бути живі оріонці. Простір небезпечний, можливі сенсори противника.
Саїр (налякано): Чи є тут хто живий? (пауза, чекає) Невже не встиг? Невже… Невже ми не встигли?.. (гучно, у весь голос) Чи є тут хто живий?!!
Продовжує пошуки, оглядає простір, але нічого не відбувається.
Саїр (обережно крокує, уважно оглядає все довкола): Гей, сестри, брати! Озвіться!
Саїр обережно прихиляється з явним наміром лишатись непомітним. До Саїра сторожко підкрадається ззаду Дайорана, хапає за плече.
Саїр: Що за…?
Пауза. Знов чути звук вітру, гучніше, суворіше.
Дайорана (закриває йому рота, говорить пошепки): Тихо… (коротко озирається) Є живі, але ховаються. Налякані.
Саїр (відсувається,): Дайорано! Це ти? (уважно оглядає її втомлене обличчя, синці, подряпини) Ох, що вони з тобою зробили?
Дайорана (пошепки, але наполегливіше, активно жестикулює): Тихо! (озирається, відтягує його вбік, продовжує пошепки) Як ти тут опинився? Ти сам? Чи з тобою хтось?..
Саїр (мимоволі, з бажанням швидше перейти до справи): Ні, не один, нас багато. І…
Дайорана (перебиває, пошепки): Тихіше! (озирається)
Саїр (не гучно, але в повний голос): Та чхати я хотів! Припини! (каже голосніше, хапає Дайорану за плечі, уважно вдивляється в неї) Якщо навіть ти така налякана, то що вони зробили… (нажахано, усвідомлюючи) з іншими?
Відпускає Дайорану, робить кілька кроків туди-сюди, нервуючи. Дайорана наздоганяє його, смикає за руку.
Дайорана (тихо): Припини! Це не про страх! Цей сектор нашпигований сенсорами по саме “не можу”. Вони реагують на будь-який рівень шуму, і…
Саїр (уважно дивиться на неї): Зі штабу прямо зараз оглядають кожен сектор. Ми глушимо всі сенсори. Запевняю: поки не виведемо за периметр усіх наших — не зупинимось. Вони ж тут?
СЦЕНА 2: Елінауа / Івинат(а)
Контекст:
Плеядські солдати стоять по групам. Зібрались поклонитись, коли побачили керівника. Елінауа оглядає простір, погляд уважний, зосереджений, постать впевнена.
Елінауа (тихо, але владно): Не кланяйтесь мені! Неодноразово говорив вам, що в армії Плеяд усі рівні!
Заходить Івинат, крокує повільно, занурений у себе та сканування. Натикається на Елінауа, обертається, різко повертається обличчям.
Івинат (спантеличено) : Ой…
Івинат почав кланятись, але Елінауа його підіймає за плече.
Елінауа: Не знаю, скільки ще вам пояснювати… Не треба цього! (швидко, хоче перейти одразу до справи) Добре, що ти вже тут! Вдячний тобі за швидке реагування.
Івинат: Я прибув одразу, як відчув аномалію. Це не типова ситуація…
Елінауа (стримано): Не типова… Ти можеш визначити, куди поділись наші оріонські гості? Їх тут було кілька сотень
Івинат (вагаючись, але намагається звітувати впевнено — погано виходить): Це от-от, буквально десяток інтервалів тому, я вчасно відчув коливання в просторі, прийшов перевірити. Можливо, моя провина… Але я не міг такого передбачити…
Елінауа (м'яко перебиває): Ми не шукаємо винних. (твердіше) Поки не минуло багато часу, прошу перевірити наявність будь-яких слідів. Могли залишитись фантоми їхнього шляху.
Івинат: Я якраз намагаюся виявити природу сигналу та знайти, хто саме міг порушити кордони цього сектору…
Елінауа: Продовжуй роботу. Якщо щось потрібно — скажи.
СЦЕНА 3: Томаш / Аарон
Контекст:
Біля магазину. Томаш випадково вступає в контакт з незнайомцем (Аароном), не розуміючи, що то не людина.
Томаш (позитивно, усміхнено): Гей, привіт! Часом не маєш запальнички?
Аарон холодно дивиться на нього, мовчить.
Томаш (швидко, так само усміхнено): Запальничку, кажу, маєш? Гей? (маше рукою, привертаючи до себе увагу) От вийшов покурити, а куди її дів — не можу знайти, ну трясця ж моїй неуважності! (сміється)
Аарон зберігає холодний вираз обличчя. Томаш дістає з кишені запальничку, підпалює цигарку.
Томаш: О, знайшов! Вибачай, що потурбував. (пауза, робить затяжку) Ти куриш? Будеш? (простягає пачку)
Аарон мить вагається, а тоді бере цигарку. Продовжує зосереджено дивитись на Томаша.
Томаш (ніби поринає в свої думки, говорить швидко, трохи метушливо, усміхається): Тут мозок взагалі скоро закипить…
Аарон оцінююче дивиться на його голову, намагаючись зрозуміти суть. Томаш цього не помічає.
Томаш (продовжує): …я навіть своє ім’я скоро забуду (сміється). У нас важливий день завтра, з друзями на техно-форумі проєкт презентуємо. В успіх нашої роботи ніхто не вірить взагалі… а ми все одно не втрачаємо надії.
Томаш робить затяжку. Аарон усе ще дивиться на Томаша, але вже без явної уважності.
Томаш: Оце хоч на свіже повітря вийшли, до магазину, завдяки дівчатам нашим. Вони шоколаду захотіли, щоб думалось краще… Кажуть, без “Оріону” працювати не виходить (сміється)
Аарон (вражено): Що?
Томаш (сміється): Ну шоколад! А… Ти іноземець, напевно? Maybe, English? No? А, ти й так розумієш мене?.. Окей… А звідки ти?
Аарон (після паузи): Точно не з Оріону… І що це за… (запинається) шоколад?
Томаш: Ну шоколадки такі, фірма називається “Оріон”. (бачить спантеличення Аарона, сміється) Як батончики “Марс”, чи цукерки Milky Way! Чумацький шлях… Ну, ці ти точно знаєш… Не магазин ото, (показує на вхід) а суцільний Космос! (сміється, викидає недопалок) Ну все, дякую за бесіду, я пішов. Успіхів тобі, мужик!
Томаш по-панібратські ляскає Аарона по плечі та йде.
СЦЕНА 4: Студенти